Оселедчик “столична”. Огляд пресервів з знайомою до болю, етикеткою

І знову на каналі огляд консервів, вірніше навіть, пресервів. На цей раз це – філе слабосоленої оселедця в олії, виробництва “Санта Бремор” .

Дизайн етикетки, я впевнений, відомий кожному, його неможливо сплутати ні з чим іншим.
І це не просто наслідування стилю етикетки відомого міцного напою, дизайн використовується абсолютно законно, на дні банки про це є відповідна інформація.

Склад звичайний для такого роду продукту – риба, олія, сіль, регулятор кислотності і консерванти.
Виготовлені пресерви, само собою, з морозива сировини, за ТУ BY 200656098.087-2017.
Термін придатності всього три місяці, що не дивно, адже пресерви не піддають тепловій обробці(термічної стерилізації).
Маса нетто 200 грам, з них 130 грам повинен становити вага риби.

Що в банку?

А в банку лежать акуратно очищене і нарізане шматочками філе оселедця. Масло в банку дуже світлий, майже прозорий.

Зважимо і перевіримо, скільки риби в банку насправді.

150 грам, все в порядку. Нагадаю, необхідний мінімум заявлений виробником – 130 грам.

Шматки риби щільні, чисті, кісток, на перший погляд не видно.

Оселедчик досить таки смачна, але тільки вже ніяк вона не солена, як написано на етикетці, солі в ній досить багато.
І дрібні кісточки в ній все-таки є, вже не знаю, недолік плюс це чи риби. Наскільки я знаю, у виробництві пресервів використовують кислоти, які розчиняють дрібні кістки, а кислоти це все таки хімія, і нічого хорошого в цьому немає. Тут же, судячи з наявності кісточок, ніякі добавки не застосовувалися. Але це лише мої здогади, вони можуть бути невірними, я все таки не харчової технолог.

Таку оселедчик,звичайно, не будеш купувати для повсякденного споживання, надто накладно вийде.
Швидше, це варіант для закуски, під горілочку, на це натякає і етикетка і те, що продається вона у відомій мережі алко-маркетів, в звичайних супермаркетах я таку не зустрічав. Взяв пляшку біленької і закуску відразу прихопив.